Іштван Тітусович Геді (угор. Hegyi István; нар. 4 травня 1962) — український композитор, диригент і громадський діяч угорського походження. Засновник, музичний директор і диригент Українського національного симфонічного оркестру — УНСО, директор Українського центру мистецтв[1]. У 1977 році в місті Києві став переможцем Всеукраїнського конкурсу юних композиторів. Закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу оперно-симфонічного диригування у Стефана Турчака, Алліна Власенка, та по композиції у Геннадія Ляшенка і Євгена Станковича.
З 6 жовтня 1989 року — директор Республіканського Центру Мистецтв при ЦК ЛКСМ України, з 3 липня 1992 року — директор Українського Центру Мистецтв при Центрі «Український дім» Міністерства культури України (з 2 квітня 1993 року при Кабінеті Міністрів України, з 23 лютого 2000 року при Державному управлінні справами Офісу Президента України).
В 1991 році в м. Києві створив перший національний заклад культури незалежної України — Український Національний Симфонічний Оркестр — УНСО, з яким провів низку загальнонаціональних акцій та гастролей, зокрема: участь у заходах, присвячених голодомору 1932-1933 рр; урочистий концерт до 180-річчя Тараса Шевченка; вечір пам'яті Стефана Турчака (1993); участь у гастролях всесвітньовідомої трупи «Токіо-балет» у м. Києві (1992); концерти, присвячені дню Києва та 50-річчю визволення України від фашистських загарбників; Перший фестиваль Швейцарського мистецтва в Україні (1991); Дні Франції в Україні (1993); гастролі в Угорщині (Будапешт, 1991-1992), Міжнародний фестиваль «Європа кантат» (Веспрем, Угорщина, 1992-1993); гастролі в Польщі (Зелена Гура, 1992), Німеччині (Берлін, 1992), Італії (Міжнародний фестиваль «Панатене Помпіане», Капрі, 1992); гастролі у Львові, Ужгороді (1992) та в Чернігові (1993). Автор національної програми «Антологія української музики» в компакт-дисках (1994).
З 2001 року — продюсер по СНД Міжнародного фестивалю оперного та балетного мистецтва «Bartók Plusz Operafesztivál» (Угорщина, м. Мішкольц). Створення Будапештського симфонічного оркестру імені Бели Бартока — Budapesti Bartók Béla Szimfonikus Zenekar,та здійснення з ним гастролей у Цюріху, Швейцарія (2001). Автор ідеї проведення Міжнародного фестивалю оперного та балетного мистецтва «Київська Русь» International opera and ballet festival «Kyivska Rus» в м. Києві (2005).
Проведення разом з Посольством Угорщини в Україні святкового концерту, присвяченого 125-річчю від дня народження видатного угорського композитора Бели Бартока за участю Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України в Національній філармонії України (2006).
Твори
«Балада-фантазія» (1979) і Дитяча сюїта «Буратіно» (1980) для фортепіано.
Романс «Была ты всех ярче…» для тенора і фортепіано на слова Олександра Блока.(1981)
Цикл обробок українських народних пісень для хору(1982).
Музика до вистави В.Сідака та М.Шурупова «Троянда волі» для відкриття Закарпатського обласного театру ляльок (1982).
Соната для скрипки та фортепіано (1987).
Три пісні для сопрано та фортепіано на слова Аттіли Йожефа (1987),
Концерт для окестру пам'яті Бели Бартока (1981).
Концерт для труби з оркестром (1989),
Ноктюрн і скерцо для віолончелі та фортепіано (1989),
Дума «Найкращим» пам'яті Степана Бандери для баритона, мішаного хору та симфонічного оркестру на слова Леоніда Сапи (1997). https://www.youtube.com/watch?v=GwSRDCnr5z0 [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
Симфонічна поема «Воля» (2001).
Музика для струнного оркестру пам'яті Стефана Турчака (2008).
