Леоні́д Григо́рович Гайда́мака (19 квітня 1898 — †27 грудня 1991) — бандурист, диригент, педагог, інженер, композитор.
Закінчив Харківську консерваторію по віолончелі в 1918, а в 1928 по бандурі в Гната Хоткевича. З 1915 керівник самодіяльного гуртка мандоліністів, оркестр російських народних інструментів, неаполітанського оркестру та шумового оркестру.
В 1922 створив капелу бандуристів при клубі «Металіст», яку перетворив у перший оркестр українських народних інструментів, а в 1934 р. — другий оркестр Українських народних інструментів при клубі піонерів у Харкові. Викладав гру на домрі та бандурі в Харківській робітничій консерваторії, а потім в Музично-драматичному інстритуті. Разом з майстром Герасимом Снєгірьовим створив удосконалені бандури харківського зразка. В 1930 р. заснував майстерню для серійного виготовлення бандури харківського зразку та інших українських народних інструментів.
Автор численних статей та редактор нотних видань. Під час війни виїхав у Німеччину, де виступав як соліст та в ансамблі — Братство кобзарів ім. О. Вересая. Після війни емігрував в США, де жив і працював інженером у Нью-Йорку. Часто виступав у Нью-Йорку для товариства класичної гітари, де виступав з Володимиром Бобрий та Андреас Сеґовія.
Дружив з композитором Василем Овчарнеком
Учні
Перекоп Іванов, О. Незовибатько, Георгій Казаков та І. Фількенберг.
