Мико́ла Олекса́ндрович Фоме́нко (25 грудня 1894 — 8 жовтня 1961) — український композитор, піаніст, музичний критик і педагог родом з Ростова-на-Дону.
Рано осиротів (у віці восьми років). Приблизно в цьому ж віці виявились музичні здібності мистця, але через скрутні життєві обставини студіювати гру на фортепіано почав у віці 17 років у місцевого вчителя.
Під час Першої світової війни відбував військову службу на Кавказі. Після закінчення війни, у 1917 році провернувся до Харкова, куди незадовго до цього переїхав батько О. Фоменко. Тут здобув музичну освіту в Харківській консерваторії: як піаніст у класі проф. П. Луценка та як музикознавець у проф. С. Богатирьова.
Поруч з активною композиторською багато часу віддавав виконавській, диригентській та педагогічній діяльності (працював викладачем Харківської консерваторії, двічі був головою державної випускної комісії). Концертував разом з композитором-співаком К. Богуславським (здійснили всеукраїнське турне у 1934 р.). Впродовж 1932-35 працював музичним редактором видавництва «Мистецтво».
В 1951 емігрував у США, де працював проф. Українського Музичного Інституту в Нью-Йорку. Концертував з дружиною-сопрано Ізабеллою Орловською. Як музикознавець багато працював над монографіями про українських композиторів (на замовлення українського відділу «Голосу Америки»).
Через хворобу серця на два роки покинув творчу діяльність, але вже у 1953 р. знов продовжив педагогічну та композиторську роботу.
Творчість
Зі спогадів М.Фоменка відомо, що компонувати музикант почав у ранньому віці: «ще задовго до музичних студій, будучи зовсім не обізнаним у теорії музичних форм.» Працював майже у всіх музичних жанрах. Активну творчу діяльність розпочав у 1925 р. Для творчої манери музиканта притаманною є романтична музична мова, схильність до ліричних образів. Творчі задуми втілює переважно у творах великих форм. Йому чужі сучасні для нього експерименти: «новаторство вважаю чимсь іншим, ніж нагромадження нелогічних дисонуючих гармонічних вертикалів, при штучному ритмі». В. Витвицькій у рецензії на авторський вечір Фоменка зазначає про вплив естетики імпресіонізму на його гармонічну мову композитора.
Список творів
дві симфонії
Поема та три сюїти для симфонічного оркестру
опера-казка «Івасик — Телесик», зінгпіль «Маруся Богуславка», незакінчена опера «Ганна»
дві дитячі опери-мініатури — «Котик Кікі», «Листоноша»
концерт для фортепіано з оркестром
сюїта для скрипки та фортепіано у 4-рьох частинах
балада для віолончелі
твори для фортепіано
вокальна лірика на вірші Т.Шевченка, І. Франка, П. Тичини, Яра Славутича, С. Крижанівського, М. Пригари, обробки народних пісень
збірка інструктивних композицій «MY R»
поема для голосу з фортепіано «Про Україну»
тріо для жіночих голосів «Діво Маріє»
«Баляда про Байду» для голосу з ф-но
музичне оформлення до поеми І. Франка «Мойсей» (для співочого ансамблю а капелла)
