Мико́ла Па́влович Диле́цький (бл. 1630, Київ — бл. 1690, Москва) — український музичний теоретик, композитор. Автор праці «Мусикийская граматика» (1675), що викладає основи партесного співу.
Народився у Києві близько 1630 року (біографічні дати Дилецького можна встановити тільки приблизно). Здобув освіту у Віленьській єзуїтській академії, його музичними вчителями, ймовірно були українські музиканти Микола Замаревич та Мартин Мєльчевський. Як регент і вчитель церковного співу Дилецький працював у Вільнюсі, Смоленську і, з 1670-х років — у Москві. Ймовірно, був регентом московського хору Григорія Строганова, адже московську редакцію своєї «Грамматики» він присвятив «Во благородных благородному, во именитых именитому господину своему Гр. Дм. Строганову».
Творчість
Як композитор Дилецький мало відомий. Проте його твори, видані у 1981 році видавництвом «Музична Україна» свідчать про те, що Микола Дилецький був одним з найвидатніших творців партесної музики. С. В. Смоленський вважає Дилецького творцем цілої школи мистецтва співу західного напряму. І дійсно, як теоретик й педагог Дилецький створив школу, з якої вийшов ряд визначних композиторів кінця XVII і початку XVIII століття.
«Грамматика пѢнія мусикийского»
Квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М. Дилецького московського видання, 1679
Найвизначнішим музикознавчим твором Миколи Дилецького вважається «Грамматика пѢнія мусикийского» (повна назва: «Грамматіка мусикійского пѢнія или извѢстная правила пѢния в слозѢ мусікійскомъ, в них же обрѢтаются шесть частей или раздѢлений»), вперше видана у Вільні (це видання досі не знайдено), 1677 року переписана у Смоленську і 1679 року — у Москві. Українські вчені вважають, що початково робота написана книжною українською мовою, проте пізніше задля поширення цієї роботи автор зробив ряд перекладів на російську мову (факсимільне видання одного з рукописів було видано 1979 року у Москві В. Протопоповим).
У 1723 році «Граматику» було переписано також у Санкт-Петербурзі (дату і місце зазначено на титульній сторінці), проте походження цього рукопису, що зберігається зараз у Львові, остаточно не з'ясоване. Факсимільне видання цього т. зв. «львівського» рукопису із транскрипцією і словником було видано 1970 року у Києві (вид.-во «Музична Україна») під назвою «Граматика музикальна» (упорядник Олександра Цалай-Якименко).
Перше друковане видання «Грамматики» було здійснено лише у 1910 році.
«Грамматика» Дилецького стала першим з музично-теоретичних трактатів, які докладно пояснили технічну суть лінійної, нотної системи, партесного співу і партесної композиції. В цій праці Дилецький виступив на захист «вільних» прийомів композиції, розглядаючи музику, як мистецтво творчо живе, емоційно визначне. «Граматика» по суті була також і першою працею, що узагальнила музично-теоретичні знання, доти засвоювані переважно через усну традицію. Встановлена ним термінологія надовго утвердилася в теоретичній, педагогічній практиці шкіл і композиторів і мала величезне практичне значення та сприяла плідній діяльності багатьох співаків і регентів другої половини XVII й початку XVIII століття.
«Грамматика пѢнія мусикийского» вважається першим із збережених наукових творів, у яких описано Квінтове коло.
