Денисенко Марина Геннадіївна (Сапмаз, у турецьких джерелах — Maryna Sapmaz або Maryana Sapmaz (Denysenko), 29 січня 1962 року, Львів — 15 липня 2022 року, Канів) — українська композиторка, поетеса, музикознавець. Член Національної спілки композиторів України, кандидат мистецтвознавства, доцент. Автор численних музичних творів та наукових робіт.
Народилася у місті Львові 29 січня 1962 року. Батько — відомий український композитор, Народний артист України, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Ляшенко.
У 1980 році закінчила Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра по класу фортепіано (клас О. М. Вериківської).
У 1985 році закінчила Київську консерваторію імені Петра Чайковського по класу композиції (клас А. Я. Штогаренка). Проходила асистентуру-стажування у М. М. Скорика у 1990 році. У 2004 році закінчила аспірантуру у І. А. Котляревського.
У 1990—2012 роках — викладач кафедри композиції та інструментування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, доцент. У 2002—2004 роках викладала композицію у Київській академії мистецтв.
З 1987 року — член Національної спілки композиторів України, з 2006 року — Національної спілки театральних діячів. 2006 — кандидат мистецтвознавства (дисертація на тему «Темброва модальність у композиції (на прикладах інструментальних творів українських композиторів останньої чверті XX ст.)»).
Лауреат міжнародного конкурсу духових інструментів «Сурми» (1998, Рівне) у номінації «композиція».
Педагогічна діяльність відзначена грамотами НМАУ (2008), Golden Key International Music Festival [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] (2012, Нью-Йорк, 2012), Çocuklarla Pıyano Şenliği (2014, Анталія).
Одружена, має двох дітей. З 2012 року живе у місті Анталія (Туреччина).
15 липня 2022 року Марина Денисенко померла від інсульту.
Музична творчість
Автор численних симфонічних, камерних, вокальних та хорових творів, оркестрових перекладень, музики до театральних вистав і кінофільмів. Брала участь у фестивалях сучасної музики (Київ, Санкт-Петербург, Іваново), має нотні видання за кордоном (Франція, Бельгія).
Симфонічні твори:
Симфонієта (1987)
Симфонія-поема «Пісня про Україну» (1989)
Три симфонічні етюди (1990—1995)
Концерт для струнних та чембало (1991)
«Панегірик—1» (2000)
«Reflexus» для оркестру та фаготу (2001)
«Букле» для клавесину та оркестру (2004)
«Messa imperfectum» для симфонічного оркестру (2005);
Камерні твори для ансамблів різних складів:
«Колискові пісні» (1986)
«Найдовша сутра» (1992)
«Adieux» (1993)
«Flauti Marini» для тріо флейт (1993)
«Серенада» для струнних (1993)
«Frog Autumn» (1994)
«Opening the cage» для камерного ансамблю (1994)
«Два різдвяних канони» (1994)
«Серпень-серп» (1997)
«Середина шляху», «Зима та Весна» для бандури та гітари (1998—1999)
Твори для духового квінтету: «Без сонця» (2000), «Pentavox» (2001), «Пейзажі» (2007)
«Мине рік» для гітари та маримби (2002)
«Вікна» для клавесину та фаготу (2002—2003)
«Hora l'Italiano» для струнного квартету (2003, версія для струнного квінтету та фаготу — 2003, версія для флейти, фаготу та фортепіано — 2005)
«Музика до вистави» для фаготу та струнних (2006)
«Колір піску» для кларнету та фортепіано
«У хмарах» для гобою та фортепіано
Хорові та вокальні твори:
«Три фрагменти зі старовинної сюїти» для камерного ансамблю на слова Жоашена дю Белле (1993—2003, версія для кларнету, фаготу, фортепіано та контра-тенору). Твір написано за пропозицією Василя Сліпака. Він же став його першим виконавцем.
Ораторія «До поетів» на слова англійських та американських поетів (1996)
Хорові твори на слова українських поетів Г. Сковороди, М. Йогансена, С. Майданської, В. Неборака, І. Мамушева та інших (1991—1994)
«Панегірик—2» для голосу та фаготу на вірші І. Величковського (2006)
«Шляхи» на слова Г. Фальковича (2006)
Музика до вистав:
«Воскресіння з мертвих» за п'єсою Г. Кониського (2002, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, мала сцена, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2002 за краще музичне оформлення
«Життя — це сон» за п'єсою П. Кальдерона де ла Барка (2004, Києво-Могилянська академія, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2004 за краще музичне оформлення
«Ужасная измена» за п'єсою аноніма XVI сторіччя, (2006, Києво-Могилянська академія, режисер — А. Приходько)
«Легенда про Фауста» за п'єсами К. Марло та В. Гейсельбрехта (2008, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько)
«Брехт, якого не знають» (2008, театр-майстерня «Сузір'я», режисер — Л. Паріс)
«Світить місяць для знедолених» за п'єсою Ш. О'Коннор, (2010, режисер — А. Приходько)
«Дезертир» за п'єсою А. Бойта (2017, Театрально-мистецький центр ім. Л. Курбаса, режисери — Ю. Яценко та Л. Паріс)
Науковий і літературний доробок
Автор статей у наукових збірках та енциклопедіях, має низку публікацій, присвячених музичному та театральному мистецтву.
Досліджувала чинник тембру та темброву логіку у творчості різних композиторів. Вивчала питання тембрової модальності, якій присвятила свою кандидатську дисертацію.
Дослідник творчості Геннадія Ляшенка («Закономірності тембрової логіки у квінтеті для духових „Технема“ Г. Ляшенка: виконавський аспект», 2005; «Традиції європейської культури у камерній творчості Геннадія Ляшенка (за матеріалами ювілейного концерту)», 2009, «Авторські „знаки“ в інструментальній творчості Г. І. Ляшенка (на прикладі Концерту для арфи та струнних)», 2018), Левка Колодуба («Про деякі особливості оркестрового стилю Л. М. Колодуба», «Творча постать Л. Колодуба в контексті української музики на межі століть: з нагоди 75-річчя Л. М. Колодуба», 2005). Юрія Іщенка («Особистість Ю. Іщенка в контексті музичної культури України», «Про природу тембро-інтонаційності у Ю. Іщенка»).
Друкувалася у літературних альманахах, має збірку поезій «Мандрівка» (2015).
Кантата «Імена, імена, імена…» Геннадія Ляшенка написана на вірші Марини Денисенко.
