Український музикознавець, композитор і педагог. Доктор мистецтвознавства (1943), професор. Автор спогадів про Миколу Лисенка. Член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича. Син викладача і директора Київської музично-драматичної школи ім. М. Лисенка Олени Вонсовської.
Життєпис
1913 року закінчив Музично-драматичну школу Миколи Лисенка (клас фортепіано і теорії музики Миколи Лисенка, Антона Добкевича і Григорія Любомирського).
1915 закінчив Університет Святого Володимира.
1916—1918 — навчався у Київській консерваторії (клас композиції Рейнгольда Ґлієра і Болеслава Яворського).
1918 року брав участь в організації Київського музично-драматичного інституту. У 1920—1924 очолював[2] цей інститут, а також вів клас фортепіано і композиції.
Співпрацював з Лесем Курбасом. Був завідувачем музичної частини театру «Березіль», писав музику до вистав, диригував оркестром; є відомості, що Буцький очолював музичну станцію «Березоля» й читав лекції студійцям. Йому належить музика до таких вистав, як «Газ», «Джиммі Гіггінс», «Макбет».
З 1925 — викладач, а з 1935 — професор Ленінградської консерваторії, декан інструкторсько-педагогічного факультету.
Автор музики до вистав
«Газ» Ґ. Кайзера
«Джиммі Гіґґінс» за Е. Сінклером для театру «Березіль» (обидві — 1923)
«Макбет» В. Шекспіра (1924)
«Жакерія» за П. Меріме (1925, спільно з Михайлом Вериківським)
