Український і польський оперний співак (драматичний тенор), вокальний педагог і музичний громадський діяч. Виступав в оперному театрі «Ла-Скала», у 1914—1919 роках — на сценах Києва.
Біографія
Народився в Києві в польській родині інженера. Закінчив Музично-драматичне училище М. К. Лєсневіч-Носової по класу фортепіано. Потім навчався в Інституті інженерів шляхів сполучення і у Вищій технічній школі в Карлсруе (Німеччина). Співу навчався приватно в Карлсруе і Монако; брав уроки у Жака Штюкгольда, пізніше в Мюнхені підготував низку партій під керівництвом Ф. Мотля. Сценічне мистецтво і режисуру вивчав у Г. Фукса.
У 1908 році дебютував в швейцарському місті Санкт-Галлен в баритоновій партії Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло). Пізніше виконував тенорові партії в оперних театрах Лейпцига (1909/10), Мюнхена (Hofoper, 1910/11, 1912), Одеси (1910/11, антреприза М. Ф. Багрова), Харкова, Катеринослава (тепер Дніпропетровськ), Миколаєва, Петрограда, Праги (Німецька королівська опера, 1912—1914), Інсбрука, Відня, Берліна. З 1914 року виступав у трупі Міського театру в Києві,[2] співав на сценах Одеси, Катеринослава, Миколаєва. У 1915 році з гастролями виступав в театрі «Ла Скала» (Мілан). До 1919 року продовжував виступати в Києві, де також брав участь у концертах-мітингах і масових культурних заходах. Мешкав в цей час по вул. Костьольна, 8.
У 1920 році виїхав за кордон і надалі виступав в театрах Європи і Америки. З 1923 року на запрошення А. Тосканіні в «Ла Скала» виконував партії Трістана («Трістан та Ізольда» Р. Вагнера), Хозе («Кармен» Ж. Бізе) і Самозванця («Борис Годунов» М. Мусоргського) під псевдонімом Stefano Bielena. Гастролював в Барселоні (1922, театр «Лісі», 1928), Парижі (1922, театр «Гранд-Опера», 1927, театр З. Бернар), Варшаві (Велика опера, 1923 і 1924), Буенос-Айресі, Ріо-де-Жанейро, Сан Паоло і Монтевідео (1924), Мадриді (Театр Реал, 1925 і 1928), Львові (1925), Трієсті (Театр Верді, 1926), Белграді та Загребі (1927).
У 1928 році покинув оперну сцену і переїхав до Польщі. Викладав спів у Вищих музичних школах у Варшаві (1938—1939), Лодзі (1945), Катовицях і в Сопоті (з 1953 року — професор). У 1953 році очолив Балтійську оперу в Гданську.
Репертуар
Найкращими в репертруарі вважають оперні партії:
Таміно («Чарівна флейта» В. А. Моцарта)
Ліонель («Марта, або Річмондський ринок» Ф. Флотова)
Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно)
Гофман («Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха)
Елеазара («Юдейка», Ж. Ф. Галеві)
Йонтек («Галька» С. Монюшка)
Надир («Шукачі перлів» Ж. Бізе)
Жульєн («Луїза» Г. Шарпантье)
Турідду («Сільська честь» П. Масканьї)
Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
Самсон («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса)
Герцог («Ріголетто» Дж. Верді)
Манріко («Трубадур» Дж. Верді)
Альфред («Травіата» Дж. Верді)
Отелло (однойм. опера Дж. Верді)
Радамес («Аїда» Дж. Верді)
Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні)
Маріо Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні)
Герман («Винова краля» П. Чайковського)
Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського)
Лоенгрін (однойм. опера Р. Вагнера)
Зіґмунд («Валькірія» Р. Вагнера)
Трістан («Трістан та Ізольда» Р. Вагнера)
в операх К. М. Вебера, Дж. Мейєрбера
