радянський і український композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Член Спілки композиторів України (від 1958).
Біографія
Учасник Другої світової війни. 1952 року закінчив Державний музично-педагогічний інститут імені Гнєсіних у Москві. Навчався в класі Тихона Хрєнникова. У 1949—1952 роках працював у Московській дитячій художній школі.
Від 1952 року Ігор Асєєв працював в Одеській консерваторії (нині Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової), від 1989 року — її доцент. Одночасно в 1952—1958 роках працював в Одеському музичному училищі.
У 1971—1976 роках Ігор Асєєв був відповідальним секретарем, а від 1976 року — заступником голови Одеської організації Спілки композиторів України.
Творчість
Ігор Асєєв — автор творів для органа (зокрема варіації на тему пісні про Олексу Довбуша), камерних ансамблів, хорових і вокальних циклів, кантат, камерно-інструментальних творів.
У творчості тяжів до радянської тематики; експериментував із тембрами органа, написав велику кількість п'єс педагогічного репертуару. За час педагогічної роботи виховав кілька поколінь композиторів і музикознавців.
Твори
Серед творів:
балет «Легенда про Ларру» за Максимом Горьким (1971)
хореографічна поема «Соната-вальс» (1976)
вок.-симф. — кантати (1952, 1954)
для симфонічного оркестру — симфонія «Присвята», поема «Три пальми» (1941), «Реквієм Невідомому матросу» (1964), сюїта «Фестивальні зустрічі» (1979), симфонія «І він буде судити» (1994)
два концерти для фортепіано та симфонічного оркестру (1948, 1957)
«Концерт-буфф» для віолончелі з оркестром (1974)
«Триптих пам'яті Великого композитора» для скрипки з оркестром, присвячений Дмитрові Шостаковичу (1977)
камерно-інструментальні ансамблі; твори для органа — «Симфонічні фуґи», Варіації на тему пісні про Довбуша (обидва — 1972)
хоровий цикл на слова Івана Франка
